В минулу суботу я проводив чаювання “Чай Виражений Словами” на Аватарі в Києві.
Це чаювання в спілкуванні, на відміну від церемоній в повній тиші, які я в більшості проводжу. Ідея такого чаювання виникла від частих мандрівок потягом останнім часом. І я помітив, що люди практично перестали говорити один з одним. Заходиш в купе - всі в телефонах, виходиш - всі в телефонах, ну і сам сидиш в телефоні - ну а що робити? Раніше було все по-іншому, люди брали чайок (а може, навіть, і курочку с котлетками ), знайомились та розмовляли. Так і час проходив швидше, та і знайомства залишались цікаві. Я вже не кажу про “синдром випадкового попутника”.
За допомогою чаювання в спілкуванні мені захотілось відродити це відчуття. Всім відомо, що чай один з найкращих комунікаторів. В суботу у кожного була проста вправа - розказати “fun fact”.
І ось які факти я запам’ятав:
Один чоловік сказав, що він масажист бджіл. Так, саме бджіл! Хоча, я досі не розумію, чи це жарт був, чи ні, тому що він дуже серйозно це розказував со всіма деталями. Але я знайшов в інтернеті тільки те, що бджоли роблять масаж іншим бджолам. А ось того, що люди бджолам, то такого не знайшов
Друга дівчина розказала історію про знайомого, який запропонував їй… зачати дитину. Вони не в романтичних відносинах, але він їде на передову та боїться що може не повернутися. Ця історія про всіх нас, кожен день може стати останнім. А що ми залишимо після себе?
Третя дівчина поділилась тим, що до війни хотіла відкрити ретрит центр і навіть придумала назву та концепцію. Але війна порушила плани. Вже після початку війни вона приїхала в Португалію, та випадково знайшла ретрит центр майже з таким саме концептом і … такою ж саме назвою. Ця історія про магію навколо нас
І це тільки про ті історії, які я запам’ятав. Повірте, інші історії були не менш дивовижними. Уявіть скільки цікавих людей ходить навколо нас! Будете кудись їхати, відкладіть телефон на хвилинку, та поговоріть з людиною яка поруч. Нам так всім треба зараз триматися разом, навіть якщо ми не знайомі. Ну а якщо ні, то приходьте до мене на “Чаювання в Спілкуванні”. Ми всі один одному випадкові попутники, і ніхто не знає скільки ще буде тривати ця подорож і коли вона закінчиться.
Comments