Друзі, в ці страшні часи хочеться чогось світлого. Тому я започатковую нову рубрику #чайні_історії, в який буду розповідати як за допомогою чаю можна змінювати світ на краще. Першу історію прислала мені Марія з Вінниці й вона мене вразила до глибини душі. Історію публікую у двох частинах.
Все почалось в ніч з 20го на 21ше грудня. Вночі був прилив сил і натхнення, відчуття сили цих особливих днів. І виникло бажання зробити щось для світу, додати трішки світла. Мені було хвилююче і дещо страшно, я такого ніколи не робила. Попросила подругу про підтримку, та в неї не вийшло по часу. І я запитала себе: а без підтримки я готова це зробити? Я дійсно хочу, щоб це сталося? І відповідь була однозначно «так».
Я зібрала чайне приладдя, дістала свій фестивальний чайний килим, та поїхала в центр.
Прийшла до Башти (серце Вінниці), обрала місце, ближче до перетину доріжок, щоб було більше людей. І розклала килим. Сіла у центрі міста на свій чайний килим, запалила свічки, поставила чабань, піали, дістала термоси. Руки тремтіли. А потім я відкрила пакунок чаю, занурилась у нього носом і згадала для чого я тут - для людей. Фокус змістився з мене на інших, і зразу все потекло…
Яскравим був момент, коли на башті почав бити годинник. Я наче в кіно потрапила) Та і взагалі, дуже відчувалось оце «простір всередині простору», де був центр міста, і в ньому килим, наче маленька кімната зі своїм вайбом 💫
Люди дивувались, багато хто звертав увагу і цікавився. Видно було по очах, що хочуть підійти, проте не наважуються. Дехто підходив, запитував, що то таке. Дехто сміявся, через безглуздість, а дехто посміхався, бо побачив щось гарне.
Я казала, що сьогодні день Зимового сонцестояння, найдовша ніч року і найкоротший день. Зараз в Україні і так замало світла. І я вийшла у місто нагадати людям, що у будь-якій темряві світло завжди є всередині нас.
Задавали якісь безглузді питання, хтось провокував. Але більшість сприймала дуже добре. Сідали на подушки, куштували чай.
Було видно, що сидіти на підлозі посеред міста трохи дико для людей, потрібна деяка доля хорошого «безумства», щоб на таке зважитись. Добре, що таких людей було вдосталь :)
Це неймовірно світла історія! Дуже дякую Марії за те, що зробила це і поділилась своїми емоціями. Присилайте свої чайні історії - з радістю опублікую! 🙏🙏🙏
Comments