Львів - це настільки кавове місце, що складно допустити, що тут взагалі можна випити доброго чаю. Навіть Вакарчук в своїй останній пісні “Місто Весни” заспівав, що у Львові ніколи не хочеться чаю. Доволі суперечливе тверження, тим більше, що одне супер душевне чайне місце у Львові все ж таки є. І зветься воно Tea Room Lviv.
З її засновником Валерою ми попили чайку та поговорили ще на Різдво, але тільки зараз дійшли руки згадати цю розмову та написати пост. Ось думки, які найбільше запам'яталися:
Одного разу я почав розуміти, що чаєм можу впливати на людей, змінювати їхній стан. Мене це захопило. Цей досвід “шаманства” мене настільки вразив, що я кинув все та почав активно займатися тільки чаєм.
Чому саме Львів? Я відчуваю драйв цього місця, нудно мені в Києві. А ще я дуже люблю Гори, обожнюю там бувати. Тільки не ресурс - одразу вирушаю в гори.
Вчора проводив Чайну Церемонію. Ще до церемонії, коли побачив кому я буду її проводити - я щось відчув специфічне. Це були дві дівчини, доволі юні дівчата. Я проводив їм церемонію в тиші. Потім я розповів історію, одна з дівчат одразу підхопила її. В неї таке образне мислення! Вона прямо намалювала картину, дуже дуже виразну. Я зрозумів, що в багатьох жінках є джерела, які дозволяють зануритись далі до підсвідомих глибоких речей. Вони, як провідники підкреслили те, що я вмію робити. Це про контакт з собою, з чаєм.
Багато людей зараз вже втомлюються пити каву. Я за нею не бачу глибокої культури, вона більше забирає енергію, ніж дає. А зараз в суспільстві навпаки є запит відновити енергію. Чай, навпаки, наповнює. Енергія чаю ідеально підходить до тіла. Всі люди, яких я зустрічаю навколо чаю - це тверезі позитивні здорові люди.
Я знав одного чувака, він шістнадцять років бухав, реальний алкаш. Навіть не міг спілкуватися з донькою через це. Потім подумав: “Куди взагалі йде моє життя?”. І закодувався жостко від алкоголю. Потім він приходив в чайну кожен день та пив імбирний чай. Я спитав його: “Чого ти п’єш тільки це?” А він відповів: “Я алкаш, я звик щоб мені горло опікало. Та і люди тут прикольні збираються.” Так що у кожного свій шлях до чаю.
Tea Room - це маленька кімната. У мене немає реклами, немає вивіски. Сюди заходять люди та починають зі мною спілкуватись. Потім приводять своїх друзів. Тобто це місце для своїх та своїх своїх. Ще приїзжають люди з інших міст, деякі спеціально на чайну церемонію. Мені ок, що тільки 1% людей пьють нормальний чай. Багато людей все спрощують, мені це не дуже близько.
Чай дає формулу. Формулу, яку можна застосувати до інших сфер життя.
Всім дуже рекомендую - береш чай та йдеш на природу. І починаєш розуміти все спочатку. Це зовсім інші враження. Наприклад, ми робимо чайні ретрити в Карпатах. Йдемо просто, і по відчуттям сідаємо та починаємо церемонію. Одного разу ми так декілька годин просиділи, дивлючись на гори. Одна дівчина побачила квітку життя - прямо на все небо! І вона теж з тих жінок, які глибше відчувають. На природі зовсім інший рівень відчуттів.
Будете у Львові, на зло Вакарчуку, обов’язково заходьте до Валери на чашку ароматного чайку ☕️🥰
Comments