Один, сумуючи,
Я виходжу з дому,
Дивлюсь - і бачу
Завжди ту саму
Осінню картину.
В Неділю я поєднав Чайну Церемонію “Варка Епохи Тан” з Японською Поезію. Вийшов чудовий метафоричний інтерактив. По черзі ми читали вірші, при чому обирали їх випадково, і кожний пролив проходив під знаком рядків японських поетів.
І ось що цікаво:
🍁 Більша частина віршів “випало” про Осінь
🍁 Практично всі підтвердили що вірш їм “випав” не дарма
🍁 Постійно відчувався зв'язок проливів зі змістом віршів, що створювало додатковий антураж
Це наводить на думку, яка підтверджується вже багато разів. Нічого, що відбувається впродовж церемонії не відбувається просто так. Тому що саме в цей час ми максимально наближаємось до себе, до своїх істнинних бажань та турбот 🙏
А ще ми зібрали 2500 грн, які я відправив у фонд КОЛО на допомогу ЗСУ. Наближаємо перемогу разом! 🇺🇦✌️
Дуже дякую всім, хто завітав! 🙏
Comments